Альбінізм: зворушлива історія моделі Тандо Хопа

2 хвилин

В сучасному світі досі живуть старі дикунські звички. Особливо це стосується африканських країн, де людям з вродженим альбінізмом інколи небезпечно вийти на вулицю.

Альбінізм: зворушлива історія моделі Тандо Хопа

Останнє оновлення: 22 листопада, 2018

У сьогоднішній статті ми розкриємо не дуже відому тему. Цілком імовірно, що ви не раз вже бачили обличчя альбіноса, або навіть серед ваших друзів чи знайомих є такі люди. Як ви, напевно, вже знаєте, альбінізм є вродженим розладом, який характеризується відсутністю пігментації у волоссі, шкірі та очах.

Альбінізм може бути як у людей, так і у тварин, а через відсутність меланіну це також є дуже серйозним захворюванням шкіри, дуже чутливої до сонця. Надзвичайно важко бути людиною-альбіносом, особливо якщо ця генетична аномалія сталася на такому континенті, як Африка.

У сьогоднішній статті ми хочемо розповісти вам зворушливу історію молодої чорношкірої моделі-альбіноса на ім’я Тандо Хопа. Вона дійсно стала унікальною.

Африканська модель Тандо Хопа

Тандо Хопа – 24-річна модель, яка також є адвокатом. Вона вважає, що їй пощастило народитися в Африці, де альбінізм рівносильний прокляттю. Вона здобула освіту в Йоганнесбурзі, де привернула багато уваги делікатними і яскравими рисами обличчя, завдяки яким вона приголомшливо виглядала на сцені, а також на обкладинках журналів. Міс Хопа є однією з небагатьох чорношкірих моделей-альбіносів у світі.

Можливо, завдяки своєму успіху і досвіду, вона вирішила вивчати юриспруденцію, щоб вголос заявити про своє тавро та соціальну драму, яка відбувається в Африці, але залишається відносно невідомою по всьому світу.

Альбінізм та його прокляття в Африці

Ви можете здивуватися, коли дізнаєтеся, що саме в Африці живе найбільша кількість альбіносів у світі. Зокрема, це стосується Танзанії. Експерти не змогли розкрити причину цього явища, але підозрюють, що це пов’язано з ранніми європейськими жителями цього регіону та їхніми родинними шлюбами в епоху колоніалізму. На цьому континенті статистика альбінізму на 15% вища, ніж у всьому світі.

За словами пані Хопи, альбінізм в Африці – це не лише фізична проблема, але й соціальна. Через сильні сонячні промені й мізерні ресурси люди, які страждають на цей розлад, часто хворіють на рак шкіри і сліпоту. Крім цього, вони стикаються з презирством інших.

Альбіносів часто називають “Зеру-Зеру”, що означає дитина диявола чи примара. Вважають, що альбінізм – це прокляття батькам, чиї гріхи позначилися на примарному вигляді їхньої дитини. Це призводить до соціальної ізоляції і навіть відмови від дитини.

Навіть гірше, говорять, що живий альбінос в Африці нічого не вартий, а мертвий альбінос цінний, як діаманти. Чому? Деякі племена, соціальні групи і цілителі в Африці вважають, що кров або органи людини-альбіноса мають чарівні лікувальні властивості.

І на останок…

Отже, альбінізм для людини, може бути настільки ж смертельно небезпечним, як бивні для носорога або слона: великі суми грошей платять за каліцтво або навіть вбивство людини-альбіноса.

Це огидна реальність, про яку повідомляють численні гуманітарні організації. Вночі з’являються групи озброєних людей, щоб схопити дітей і дорослих альбіносів, щоб покалічити або відрізати їм руки і ноги. Жахливо те, що більшість таких людей убивають. Величезні суми грошей платять за їхні кінцівки, кров або органи, а ці мерзенні вчинки завдають удару по самій сутності гуманності і справедливості.

Альбінізм в Африці може бути справжнім прокляттям, тому такі люди, як Тандо Хопа, відкрито говорять про цю проблему, тоді як міжнародні організації намагаються винести це питання на глобальний рівень. Зокрема, в Танзанії це є дуже серйозною проблемою.

Попри їхні зусилля, багато людей- альбіносів помирають щороку – чи то через ці злочини проти людяності, чи то від проблем з серцем та інших розладів, пов’язаних з їхнім захворюванням. Сонячні опіки, інфекції і рак є одними з основних загроз, з якими вони стикаються.

Сьогодні чимало дітей змушені навчитися виживати без ніг або рук. І все ж багато з них не втрачають свого оптимізму, незважаючи на наявність, можливо, однієї з найстрашніших соціальних тавр у їхньому суспільстві.