Терапія шерстю: переваги в'язання
В’язання. На цьому слові у вас, імовірно, вже з’явився образ старенької бабусі, яка сидить і в’яже светри для когось із сім’ї… Навряд чи можна вигадати щось більш далеке від реальності. Сьогодні в’язання перетворилось на соціальне явище, яке має багато корисних властивостей для вашого фізичного і психічного здоров’я. Чи цікаво було б вам дізнатися про користь в’язання?
Сьогодні на нашому сайті ми пропонуємо дізнатися більше про це традиційне хобі, чарівне і оригінальне водночас. Ну що, ви готові підібрати собі спиці?
Користь для мозку
Петелька ліворуч, петелька праворуч, взяти трішки шерсті цього кольору, передати його поверх… В’язання — це не щось зовсім просте чи таке, чому можна навчитись за хвилину. Воно вимагає ритму, розумових здібностей і постійної активності рук. Ви будете надзвичайно задоволені, побачивши свій власний різнокольоровий шарф, светр для рідної людини чи оригінальний гаманець, якого немає більше ні в кого.
В’язання — це соціальне явище, яке багато хто називає “терапією шерстю”, тобто це вправа з величезною користю для здоров’я і її рекомендують усім та кожному. Великим, маленьким, молодим, старим, чоловікам, жінкам, дітям, у яких є проблеми з поведінкою, тим, хто страждає від стресу.
Ознайомтеся з усіма корисними властивостями в’язання нижче.
1. В’язання тренує обидві півкулі мозку
Простий акт пропускання нитки пряжі з однієї спиці на іншу надзвичайно покращує координацію. Ускладнюючи виріб, який ви в’яжете, ви розвинете спритність розуму, що надалі покращить ваші ритм і координацію.
Може бути несподіваним, але в’язання дійсно є лікувальним для людей з проблемами моторики рук. Окрім того, було помічено, що в’язання поліпшує увагу і концентрацію у дітей з психічними розладами. Не зволікайте! Навчіть маленьких членів вашої родини в’язанню. Це заняття вже не тільки для стареньких бабусь!
2. Знижує стрес
Багато людей часто збираються разом у парках, щоб в’язати. Вони сідають на березі, виймають пряжу та спиці і приступають до роботи, розслабляючись і спілкуючись, чи просто зосереджуючись на діяльності, в той час як їхні проблеми і турботи зникають з поля зору.
В’язання розслабляє. Робота руками і фокусування уваги на певній діяльності є ключем до спокійного стану розуму, що так необхідний тим, хто перебуває у стресі або тривозі.
3. Покращує настрій
Як ми вже згадували раніше, чимало людей часто збираються разом, щоб зайнятись в’язанням і поговорити між собою, виконуючи цю цікаву задачу. В’язання сприяє комунікабельності, заведенню нових друзів і об’єднанню людей…
Проте вам не обов’язково виходити з дому, щоб в’язати. Перебування наодинці дозволить насолодитися тишею своїх думок, що збільшить рівень ендорфінів для розслаблення і приємного відчуття добробуту.
4. Покращує навички моторики
Звичайно, ви могли помітити, наскільки спритні руки у вашої бабусі, коли вона в’яже, створюючи дорогоцінний виріб ручної роботи з пряжі. Вона, можливо, страждає від остеоартриту чи больового синдрому зап’ястного каналу, але її пальці рухаються природньо.
В’язання — це вправа, яка тримає руки в постійному русі і запобігає їх закостенілості і ригідності. Рухаючи руками, ви зігріваєте їх, що робить біль легшим та менш помітним. Цю оздоровчу вправу варто практикувати принаймні один раз на день. Тим, хто страждає від артриту, може стати трохи легше.
Слід також зазначити, що в’язання покращує дрібну моторику у дітей. Воно також допомагає поліпшити їхні навички письма і робить дітей більш умілими.
5. Підвищує самооцінку
Це вас дивує? Як може просте в’язання покращити самооцінку? В’язання — це не просто хобі, воно обов’язково має ціль: зв’язати пару рукавиць, светр, осінній светр. Закінчення роботи над якимось предметом одягу може бути винагородою, це постановка цілі і її досягнення.
Є щось відрадне у даруванні тому, хто вам небайдужий, предмету одягу, на створення якого ви витратили багато годин. Це вже більше, ніж подарунок: ви даруєте свій час, свою уяву, мистецтво і почуття у кожній петельці.
В’язання – це не древнє мистецтво для старих бабусь. Воно об’єднує покоління і має безліч терапевтичних властивостей. Ми часто говоримо про користь щоденних півгодинних прогулянок пішки чи випивання склянки теплої води з лимоном, але сьогодні ми закликаємо вас започаткувати нову корисну звичку: почніть в’язати вже сьогодні.
- Baxendale, S. (2019). Ability to knit may be impaired following right temporal lobe resection for drug-resistant epilepsy. Epilepsy & Behavior Case Reports, 11, 22–25. https://doi.org/10.1016/j.ebcr.2018.10.001
- Brosseau, L., & Léonard, G. (2017). Knitting as a Promising Pain Self-Management Strategy for Older Women With Osteoarthritis of the Hand. JCR: Journal of Clinical Rheumatology, 23(3), 179–180. https://doi.org/10.1097/rhu.0000000000000503
- Clave-Brule, M., Mazloum, A., Park, R. J., Harbottle, E. J., & Birmingham, C. L. (2009). Managing anxiety in eating disorders with knitting. Eating and Weight Disorders – Studies on Anorexia, Bulimia and Obesity, 14(1), e1–e5. https://doi.org/10.1007/bf03354620
- Collier, A. F. (2011). The Well-Being of Women Who Create With Textiles: Implications for Art Therapy. Art Therapy, 28(3), 104–112. https://doi.org/10.1080/07421656.2011.597025
- Corkhill, B., Hemmings, J., Maddock, A., & Riley, J. (2014). Knitting and Well-being. TEXTILE, 12(1), 34–57. https://doi.org/10.2752/175183514×13916051793433
- Fraser, C., & Keating, M. (2014). The Effect of a Creative Art Program on Self-Esteem, Hope, Perceived Social Support, and Self-Efficacy in Individuals With Multiple Sclerosis. Journal of Neuroscience Nursing, 46(6), 330–336. https://doi.org/10.1097/jnn.0000000000000094
- Guitard, P., Brosseau, L., Wells, G. A., Paquet, N., Paterson, G., Toupin-April, K. et al. (2018). The knitting community-based trial for older women with osteoarthritis of the hands: design and rationale of a randomized controlled trial. BMC Musculoskeletal Disorders, 19(1). https://doi.org/10.1186/s12891-018-1965-2
- Riley, J., Corkhill, B., & Morris, C. (2013). The Benefits of Knitting for Personal and Social Wellbeing in Adulthood: Findings from an International Survey. British Journal of Occupational Therapy, 76(2), 50–57. https://doi.org/10.4276/030802213×13603244419077
