Синдром хронічної жертви: чому деякі люди завжди скаржаться?

Синдром хронічної жертви: чому деякі люди завжди скаржаться?
Синдром хронічної жертви: чому деякі люди завжди скаржаться?

Останнє оновлення: 08 лютого, 2019

Чи знаєте ви людей, які страждають на синдром хронічної жертви? Є багато можливих причин. Однак всі вони призводять до загальних характеристик, які вирізняють цей тип людини.

Люди, які мають синдром хронічної жертви, зазвичай дуже невпевнені в собі, залежні від допомоги інших, нездатні вирішити свої власні проблеми або визнати свої помилки.

Синдром жертви вважають можливим симптомом психологічного розладу, адже він може проявитися з більшою інтенсивністю.

Це зрештою впливає не лише на їхній спосіб життя, але й на оточення.

Усім нам доводиться стикатися з дуже важкими моментами. Ми всі були жертвами, тому що хтось намагався нам завдати шкоди або через те, що наші власні погані рішення нас поставили в таке становище. Що робить нас кращими щодня, це здоровий глузд. Завдяки цьому ми можемо подолати будь-яку ситуацію і рухатися далі.

На жаль, не кожен здатен це зробити. Натомість люди занурюються в море негативу, стаючи “жертвами” на все життя.

Як проявляється синдром хронічної жертви?

що таке синдром хронічної жертви
Цей тип людей легко розпізнати. Просто зверніть увагу на міміку, погану поставу і постійний песимістичний тон голосу.
  • Такі люди намагаються виправдовувати те, що відбувається з ними, як прокляття або як чужу провину.
  • Як наслідок, вони посилюють синдром хронічної жертви, поки вони не відштовхують людей, які їх оточували.
  • Вони звикли відчувати гіркоту чи заздрість, і не беруть на себе відповідальність за свої нещастя.

Ось деякі найочевидніші характеристики тих, хто має синдром хронічної жертви:

1. Вони звинувачують інших у відсутності допомоги

Вони здебільшого відчувають розчарування, коли не отримують допомоги від інших. Вони не довіряють своїм здібностям і не відчувають здатності вирішувати власні проблеми.

Взагалі, вони зі всього роблять трагедію.

2. Вони несвідомо маніпулюють фактами

прояви синдрому хронічної жертви
Неважливо, якою може бути справжня історія за їхніми проблемами. Вони завжди шукають способу хибно висвітлювати факти, для того, щоб вони здавалися провиною іншої людини, а не їхньою власною.

Вони роблять це природно, через синдром жертви, як вони самі відчувають.

3. Вони мають обмежену самокритичність

Хоча люди з синдромом хронічної жертви не здатні визнати свої хороші якості, вони можуть бути самокритичними щодо своїх дій. Однак це може бути лише способом знов-таки довести, що це провина іншої людини.

Зрештою, синдром жертви робить їх здатність до самокритики досить обмеженою.

4. Їхня уява зосереджена на нещасті

заздрість

Такі люди думають, що життя – це страждання, і з майбутнього нічого доброго не вийде.

Насправді вони полюбляють говорити про це з іншими людьми. Усе це випливає з викривленого бачення реальності.

5. Вони несвідомо маніпулюють

У цьому випадку вони вдаються до шантажу як єдиного способу отримати всю необхідну їм допомогу, коли їм це потрібно.

Тому вони впливають на людей, виставляючи себе жертвами повсякчас. Коли з ними трапляється нещастя, інші відчувають відповідальність і надають їм допомогу, яку вони шукають.

6. Проблема стає вічною

відчай
Синдром хронічної жертви – це проблема, яка з часом тільки посилюється. Їхні нещастя та скарги стають звичними.

Це може змусити нас відчувати відчай і розчарування, і це емоційно виснажує.

Саме тоді деякі люди перетворюються на жертв власного життя і не можуть знайти вихід.

Якщо це сталося з вами або з вашими знайомими, зверніться за професійною допомогою. Ви будете приємно вражені результатами.



  • José María Perceval. (2008). Víctimas y verdugos. Realidad y construcción de la víctima y el victimismo. Universitat Internacional de la Pau. Recull de ponències, Nº. 22, 2008 (Ejemplar dedicado a: XXII edició. Processos de pau. Sant Cugat del Vallès, Juliol 2007), ISBN 978-84-61-16996-2, págs. 201-212. https://dialnet.unirioja.es/servlet/articulo?codigo=2794465
  • Pilar San Juan Sanz. (2015). PLAYING RUSSIAN ROULETTE (A CASE ABOUT BORDERLINE PERSONALITY DISORDER AND ALCOHOL AND COCAINE DEPENDENCE). Revista de Patología Dual. https://patologiadual.es/docs/revista/pdfs/2015_6.pdf

Цей текст надається лише для інформаційних цілей і не замінює консультацію з фахівцем. У разі сумнівів проконсультуйтеся зі своїм фахівцем.