Брати й сестри мають зв'язок, що йде з серця

Брати й сестри мають зв'язок, що йде з серця

Стосунки між найріднішими іноді бувають складними. У кожного є свої особливості та роки злості й сварок, які тягнуться з дитинства, однак урешті-решт брати й сестри завжди “перенароджуються”, коли стають дорослими та відчують силу зв’язку, який іде просто з серця.

Згідно з результатами тестів, проведених Інститутом особистості та соціальних досліджень у Каліфорнійському університеті (м. Берклі), зазвичай важливу роль відіграє те, якою за рахунком народилася дитина.

У дитинстві кожен із нас використовував певні стратегії, щоб отримати увагу батьків, однак коли брати й сестри виростають, дуже часто залишають ці розбіжності в минулому та починають піклуватись одне про одного.

Такий особливий зв’язок не можна обирати. Кров – це те, що зв’язує людей, а щоденне спільне життя створює контакт, що виходить за межі часу, поколінь і віку.

Наші брати й сестри великою мірою є частиною нашої особистості, і саме вони приходять нам на допомогу у важкі часи.

Погляньмо на це докладніше.

Брати та сестри мають зв’язок. Який його вплив та який вплив того, коли вони народилися?

Надзвичайно дивує кількість досліджень, які використовували психологічний підхід, щоб пояснити важливість порядку народження.

Порядок народження

У книжці “Народжені, щоб бунтувати” (“Born to Rebel”) Франк Салловей, еволюційний психолог із Каліфорнійського університету (м. Берклі), стверджує, що старша дитина в сім’ї має певні особливі характеристики.

• Зазвичай старші діти більш відповідальні та краще сприймають зміни в сім’ї.
• Саме вони найчастіше контактують з батьками у вирішенні якихось проблем.
• Також кажуть, що старші діти зазвичай отримують більше цінностей від батьків, тоді як до молодших ставляться поблажливіше й менше обмежують їх правилами.
• Іноді це призводить до того, що найстарші діти приймають ці цінності, або ж, як ми вже говорили раніше, навпаки – повстають проти них.

Середульша дитина

Часто іронічно кажуть, що середульша дитина – це “нічия земля”. Вони шукають своє місце в сім’ї і саме тому потребують уваги. Таким дітям не подобається ієрархія й вони висловлюватимуть негативну реакцію проти того, що вважають несправедливим.

• Середульші брати й сестри намагаються вирізнитися у чомусь, бути розумнішими ніж старші чи молодші.
• Результати досліджень стверджують, що вони завжди намагатимуться розвинути особисті й емоційні стосунки там, де “відчувають до цього схильність” і де почуваються на рівні, без домінування чи вищості.

Досить цікаво зазначити: соціальний стереотип підтверджує, що дитина-бунтар буде йти слідом за першим, відповідальним братом чи сестрою. Однак ця модель не визначає всі типи стосунків.

Безсумнівно, у кожній родині багато чого відрізняється.

Наймолодша дитина

Згідно з книгою “Зв’язки, що тривають вічно” (“Ties that Last Forever”) Юрга Фріка, наймолодша дитина проявляє дві крайності.

Вони можуть стати незалежними дітьми з яскраво вираженим характером і намагатися залишити батьківський дім якомога раніше. Або ж залишитися маленькими хлопчиками чи дівчатками, які навіть більше залежать від батьків і братів та сестер.

Ви також можете сказати, що наймолодша дитина завжди носить ярлик “найменший у домі”.

Стосунки між братами й сестрами двоякі, але міцні

Перестаньмо говорити те, хто яким по черзі народився. Усім відомо, що в дитинстві та зрілості діти борються, щоб знайти своє місце в сім’ї. Починає виникати заздрість, а також періоди суперечок і дуже складних ситуацій, які певною мірою залишаються з нами на все життя.

• Брати й сестри допомагають нам соціалізуватися. Це раннє спілкування вчить ділитися, справлятися з сильними емоціями (злістю чи заздрістю) ставити себе на місце інших і, до того ж, розвиває співчуття.
• Поруч знаходиться людина, з якою у вас двоякі стосунки. У багатьох братів й сестер складні стосунки, наприклад, не сходяться характери, відрізняються ідеї, цінності чи захоплення.

Однак часто зв’язок між рідними значно сильніший, ніж розбіжності.

Саме ця кровна прив’язаність і минулі моменти, якими ви насолоджувалися разом, допомагає братам і сестрам завжди знаходити спільну мову, отримувати насолоду від такого возз’єднання, і тому дух товариства з їхнього дитинства відроджується. Та любов, яка народилася в дитячі роки, не зникає й у дорослому віці.

Наші брати та сестри – це джерело єдності та рівноваги, яке залишиться з нами назавжди. У кожного є свої розбіжності, дивакуватості й обов’язки.

Однак найрідніші люди мають однакові звички й іноді навіть сміються однаково. І навіть якщо вони пішли різними шляхами, то завжди зустрінуться на тому самому перехресті – на любові.