Тривожні думки породжують надмірну нервозність
Чи доводилося вам коли-небудь губитися у роздумах на зразок: “А що як…?” або “А якби я…”? Саме подібні тривожні думки часто провокують розвиток стану надмірного хвилювання, яке поступово переростає у надмірну нервозність.
Чому ж це відбувається з нами?
Деякі люди мають погану звичку пригадувати, що саме з ними відбулося, що саме вони сказали у тій чи іншій ситуації, до яких наслідків призвели їхні слова або вчинки, і чи можна було б щось змінити.
На жаль, дуже часто такі тривожні думки стосуються не тільки минулих подій, але й планів на майбутнє. Сумніви, упередження, негативний підхід та різноманітні припущення щодо того, яким буде її майбутнє, зазвичай породжує у людини неприємний стан надмірної нервозності.
Тривожні думки та хибні тлумачення подій
Ні для кого не буде таємницею, що будь-які тривожні думки мають тільки один можливий результат – вони змушують нас робити хибні висновки.
Якщо ви надто багато часу приділяєте роздумам над подіями минулого, це може свідчити про сильний страх, нестачу впевненості у собі, незадоволені потреби та слабкості, які є у кожної без винятку людини.
Ви хочете, щоб люди довкола вас завжди почувалися щасливими, поважними та потрібними? Тоді, безсумнівно, у вашому мозку завжди снуватимуть тривожні думки, як догодити іншим.
Ми завжди зосереджуємо свою увагу на тому, що саме про нас подумають або скажуть люди з нашого оточення. Втім, чи призводить така поведінка до позитивних наслідків? Яке ж місце ми виділяємо власній думці у своєму житті?
Низька самооцінка є результатом невпевненості у собі. Безумовно, ця особливість негативно впливає на всі сфери життя людини. Вона породжує конфлікти, викликає сильне відчуття провини та провокує появу помилкових уявлень, які змушують нас сумніватися у всіх людях, словах та вчинках.
З часом низька самооцінка може завести нас у глухий кут. У цьому випадку ми будемо уникати та ігнорувати усіх, хто перебуває довкола. На жаль, людина може настільки сильно перейматися через інших, що будь-яку їхню помилку сприйматиме як гірке розчарування, брехню або зраду.
Насправді ж не варто винуватити інших людей у тому, що ви не можете повернути контроль над власним життям. Лише ми самі, а не хтось інший, є головною причиною своїх розчарувань.
Тривожні думки можуть вас вбити
На жаль, зазвичай тривожні думки в нашій голові – це прокляте замкнуте коло. Ви можете відчувати, наче потрапили в заплутаний лабіринт, з якого не здатні самостійно знайти вихід.
Власне, найчастіше людям, які страждають від подібних переживань, не вистачає однієї важливої риси характеру – сміливості самостійно приймати важливі рішення.
Правда у тому, що зазвичай такі люди не кажуть того, що насправді мають на увазі і не роблять того, чого б їм хотілося. Причину подібної поведінки пояснити легко – вони попросту бояться можливих наслідків. На жаль, намагаючись втекти від реальності, вони шукають порятунку у своїх думках, котрі буквально з’їдають їх зсередини.
Поступово втеча від реальності призведе до розвитку надмірної нервозності. Вона підкрадатиметься до вас тоді, коли ви її найменше чекатимете, і щоразу вам ставатиме дедалі важче знову опанувати себе.
Якщо ви не зупинитеся вчасно і не визнаєте наявність проблеми, ситуація почне нагадуватиме за своїм ефектом снігову кулю. Проблеми накладатимуться одна на одну, поступово заводячи вас у сильний депресивний стан.
Люди, які страждають від тривожних думок, підривають свою самооцінку на постійній основі. Вони починають недооцінювати власні здібності та можливості. Вони знецінюють та применшують свої досягнення.
Охоплена тривожними думками людина настільки сильно втрачає зв’язок із собою, що постійно потребує спілкування з іншими для встановлення зв’язку з реальністю. Проте така поведінка не допоможе розв’язати проблему. Ба більше, якщо ви не знайдете однодумців та вірних друзів, то депресія тільки посилиться.
Настав час попрощатися з нав’язливими думками
Тривожні думки – це лише нав’язливі ідеї та переживання, що стосуються певного предмета або об’єкта. Дуже часто вони примушують нас робити певні вчинки, про які ми з часом можемо сильно пошкодувати.
Для прикладу, якщо ви недовіряєте своїй другій половинці та підозрюєте, що партнер вам зраджує, вас неодмінно охопить сильне розчарування, хвилювання та надмірна нервозність.
Вже за мить ви почнете контролювати, скільки часу ваш партнер приділяє спілкуванню в соцмережах, як часто він про вас думає, тощо.
Будь-яка інформація про поведінку вашої другої половинки буде підгодовувати ваші сумніви та підозри. З часом ці думки стануть настільки нав’язливими, що ви почнете поводитися зовсім не так, як передбачено вашими життєвими цінностями.
Саме тому дуже важливо не дозволити негативним думкам взяти над вами гору. Будь-які необґрунтовані підозри, породжені вашою невпевненістю в собі, лише зашкодять і вам, і вашій другій половинці.
Навчіться ставитися до свого партнера без осуду та намагання зрозуміти його мотиви. Навіть якщо його поведінка не здається вам бездоганною чи логічною, просто прийміть це як факт та відпустіть ситуацію з чистим серцем.
Щойно ви починаєте подумки “прокручувати” слова та вчинки коханої людини, у вашій голові виникають неприємні тривожні думки, які з часом перетворюються на нав’язливі ідеї.
Тривожні думки можуть викликати сильні негативні відчуття в організмі. Якщо ви будете їх приймати, намагатися виправдати та постійно переглядати власні слова та вчинки, це не призведе ні до чого хорошого.
Якщо вас вразила і не відпускає якась нав’язлива ідея, будьте сміливими та прийміть виважене рішення. Можливо, ваш мозок намагається подати вам певний сигнал, тож не бійтеся діяти!
Нав’язливі ідеї – це накопичення придушених та невирішених сумнівів. Це речі та люди, які вас турбують, і з якими ви не можете нічого вдіяти цієї миті.
Якщо ви будете постійно приглушувати свої істинні відчуття та тримати все у собі, ваше самопочуття невпинно погіршуватиметься. Щойно ваш організм почне давати про себе знати та благати про допомогу, не вагайтеся! Не бійтеся змінюватися на краще щодня!
- Cartwright-Hatton, S., & Wells, A. (1997). Beliefs about worry and intrusions: The Meta-Cognitions Questionnaire and its correlates. Journal of Anxiety Disorders, 11(3), 279–296. https://doi.org/10.1016/S0887-6185(97)00011-X
- Janeck, A. S., Calamari, J. E., Riemann, B. C., & Heffelfinger, S. K. (2003). Too much thinking about thinking?: Metacognitive differences in obsessive-compulsive disorder. Journal of Anxiety Disorders, 17(2), 181–195. https://doi.org/10.1016/S0887-6185(02)00198-6