7 токсичних моделей поведінки, яких не усвідомлюють батьки
Коли діти народжуються, до них немає готової інструкції, батьки не усвідомлють як їм стати кращим прикладом для доньки чи сина. Насправді багато хто з нас потрапляє у токсичні стосунки, які негативно позначаються на розвитку дитини.
Батьки завжди намагаються виховувати своїх дітей якнайкраще.
Але іноді вони не повною мірою усвідомлюють, що демонструють токсичну поведінку, яка може заподіяти більше шкоди, ніж користі. Саме на цьому ми зосередимося в цій статті з надією розплющити очі на реальність, яку ми часто не бачимо.
Батьки та токсичні моделі поведінки
Хоча ви можете не вірити, лише благих намірів не досить. Необхідно бути самокритичними й усвідомлювати, як визначити токсичну поведінку, яка може позначитися на ваших дітях.Це може вплинути на їхню самооцінку більше, ніж будь-що інше, у результаті чого виникнуть серйозні проблеми в майбутньому.
Чи батьки винні в цій токсичній поведінці? Ні. Іноді вони просто “копіюють” все, що бачили, що робили їхні батьки, тому що не існує курсів з підготовки батьків.
Це варти вивчити з власного досвіду.
Саме тому ми поговоримо про 7 токсичних моделей поведінки, яких ви можете помітити на собі. Дуже важливо бути чесними й не заперечувати, що ви теж так робите. Подумайте про те, наскільки важлива ваша дитина. Перейдемо до справи!
Ви дуже критичні
Дуже часто важко побачити, наскільки критично ви ставитесь до дітей. Це добре, що ви вказуєте на помилки, тому що це допомагає їм змінитися, зрозуміти, де вони неправі.
Але ви також маєте розуміти, що постійна критика не є корисною. Надмірна критика може зробити дітей невпевненими в собі, внаслідок чого вони не будуть вірити у власні здібності й сильні сторони.
Ви караєте їх негативними емоціями
Дуже часто ми проводимо різницю між позитивними й негативними емоціями, тоді як багато негативних емоцій насправді є позитивними. Страх, наприклад, може врятувати життя в певній ситуації.
Ось чому потрібно, щоб ваша дитина висловлювала свої емоції. Нехай плаче, нехай сумує. Якщо вона боїться, нехай покаже це. Придушення емоцій завжди погане, тому що рано чи пізно все вийде назовні.Ви приймаєте рішення за них
Діти є діти, але це не означає, що вони не можуть мати власного голосу. Є певні рішення, у які батьки мають втрутитися, але дуже часто цього не треба робити!
Нехай ваші діти приймають рішення, які вони здатні зробити. Це зміцнить їхню довіру.
Ви їх лякаєте
Діти повинні жити в безпечному, сповненому довіри середовищі, де постійний страх не наступає їм на п’яти. Діти можуть робити помилки, щоб дослідити й відчути життя.
Якщо вони бояться, то стають невпевненими та наляканими. Дуже важливо, щоб ви не вселяли дитині страх, тому що життя в страху – це не життя взагалі.
Це не їхня вина
Це може одразу викликати великі проблеми. Вони можуть накручувати в собі провину. Ніхто не повинен змушувати когось почуватися винним, особливо батьки своїх дітей.
Любов безумовна
Це велика помилка, яку батьки роблять, навіть не усвідомлюючи цього. Любов батьків до дітей не повинна мати умов і залежати від успіху дитини або її поведінки.
Це тільки змусить їх відчувати, що вони не заслуговують на те, щоб їх любили, і пронесуть це відчуття крізь все життя.
Ви не встановлюєте межі
Іноді це відбувається, коли у вас кілька дітей, або просто коли ви не плануєте встановлювати межі. Це помилка. Діти потребують меж, які тримають їх в безпеці під час знайомства зі світом.
Ці обмеження корисні, адже без них діти можуть почати поводитися негативно і зухвало.
Якщо ви як батьки, впізнали будь-яку з цих токсичних моделей поведінки, або якщо ви помітили їх у своїх батьків, дуже важливо змінити ці моделі й ніколи не повторювати їх знову.
Ви виховуєте людей, які будуть змушені жити в цьому світі та спілкуватися з іншими. Жодна з цих форм поведінки не полегшить їхнє життя, а скоріше зробить його важчим.Отже, від сьогодні почнімо уникати всіх цих токсичних моделей поведінки.
- Ballesteros-Moscosio, M. Á. (2017). Padres y madres sobreprotectores: el reto de la escuela y los docentes. Diálogo: Familia Colegio, 328, 22-28. https://www.researchgate.net/publication/337244477_Padres_y_madres_sobreprotectores_el_reto_de_la_escuela_y_los_docentes
- Bi, X., Yang, Y., Li, H., Wang, M., Zhang, W., & Deater-Deckard, K. (2018). Parenting Styles and Parent-Adolescent Relationships: The Mediating Roles of Behavioral Autonomy and Parental Authority. Frontiers in Psychology, 9, 2187. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2018.02187
- Fuentes, M. C., García-Ros, R., Pérez-González, F., & Sancerni, D. (2019). Effects of Parenting Styles on Self-Regulated Learning and Academic Stress in Spanish Adolescents. International Journal of Environmental Research and Public Health, 16(15), 2778. https://doi.org/10.3390/ijerph16152778
- Gorostiaga, A., Aliri, J., Balluerka, N., & Lameirinhas, J. (2019). Parenting Styles and Internalizing Symptoms in Adolescence: A Systematic Literature Review. International Journal of Environmental Research and Public Health, 16(17), 3192. https://doi.org/10.3390/ijerph16173192
- Kuppens, S., & Ceulemans, E. (2019). Parenting Styles: A Closer Look at a Well-Known Concept. Journal of Child and Family Studies, 28(1), 168–181. https://doi.org/10.1007/s10826-018-1242-x
- Lorence, B., Hidalgo, V., Pérez-Padilla, J., & Menéndez, S. (2019). The Role of Parenting Styles on Behavior Problem Profiles of Adolescents. International Journal of Environmental Research and Public Health, 16(15), 2767. https://doi.org/10.3390/ijerph16152767
- Ong, M. Y., Eilander, J., Saw, S. M., Xie, Y., Meaney, M. J., & Broekman, B. (2018). The influence of perceived parenting styles on socio-emotional development from pre-puberty into puberty. European Child & Adolescent Psychiatry, 27(1), 37–46. https://doi.org/10.1007/s00787-017-1016-9
- Parra, Á., Sánchez-Queija, I., García-Mendoza, M., Coimbra, S., Egídio Oliveira, J., & Díez, M. (2019). Perceived Parenting Styles and Adjustment during Emerging Adulthood: A Cross-National Perspective. International Journal of Environmental Research and Public Health 16(15), 2757. https://doi.org/10.3390/ijerph16152757