Чому люди не завершують невдалі стосунки

Примушувати погано. Чому люди не завершують невдалі стосунки, які більше не працюють? Дізнайтеся більше про це в нашій статті!

Коли здається, що стосунки закінчилися, розставання видається найбільш логічним і правильним рішенням. Тож чому ж люди не завершують невдалі стосунки, коли вони нещасні? Що змушує нас триматися, чіпляючись за щось, що згасло і померло?

Ви пробували все, але нічого не змінилося, і здається, що ніколи не зміниться. Однак ви так просто не здаєтеся.

Часто ми не здатні прийняти важке рішення офіційно припинити невдалі стосунки. Це ще важче, коли ви вже давно у стосунках і колись любили одне одного.

Попрощатися і рухатися далі – це найздоровіше рішення. Однак ми іноді намагаємося переконати себе, що все виправимо. Ми також намагаємося навчитися жити з тими проблемами, яких не було на початку стосунків.

Багато разів ми не можемо припинити стосунки, які майже вмирають. Читайте далі, щоб з’ясувати, чому так відбувається.

Причини, через які люди не завершують невдалі стосунки, коли вони нещасні

У невдалих стосунках немає ніякої різниці між необхідністю їх розбити або виправити.

Багато людей не розривають стосунки з кількох причин. Серед них:

• Страх перед втратою та смутком, які це може викликати.
• Страх перед конфліктом.
• Страх невідомого.
• Залучені діти.
• Страх перед суспільним осудом.
• Відмова втратити все, що було вкладено.
• Провина через те, що вам не вдалося.
• Удар по самооцінці та страх самотності.

Усі розставання означають втрату, і, безсумнівно, вони також викликають біль. Це пов’язано з усвідомленням того, що ми повинні обрати інший шлях. Одне з наших найбільших побоювань – ризик, тому що ми виробили певну звичку і покінчити з нею важко.

Іноді ми залишаємося у стосунках через проблеми з самооцінкою.

“Мені все одно, що він мене не любить, я люблю його, і він колись закохається в мене”, – це поширена думка. Сподівання на те, що ситуація може змінитися, навіть може змусити людей планувати, як завоювати партнера. Ці плани виявляють серйозну нестачу самооцінки.

Неприйняття втрати

Психолог і лауреат Нобелівської премії Даніель Канеман запропонував концепцію, яка пояснює, чому ми не завершуємо невдалі стосунки.

Це “неприйняття втрати” або труднощі з відпущенням будь-яких внесків. Нав’язлива думка, що ми багато вклали у стосунки, не дає нам здаватися.

Наше соціальне середовище також впливає. Люди дуже стурбовані тим, що інші скажуть про них. Ми не тільки боїмося невдачі. Ми також боїмося того, що інші побачать, що нам не вдалося. Підтримання образу щасливого та досконалого життя іноді нас паралізує.

Іншим поширеним чинником є ​​діти. Партнери можуть подумати, що вони зашкодять своїм дітям, якщо розійдуться. Цей чинник може сприяти тому, що пари без сексу залишаються разом у ворожому середовищі, яке, як не дивно, не підходить для дітей.

Ознаки того, що все закінчено

Стосунки не вдалися, коли один або обидва партнери втрачають мотивацію залишатися разом. Хоча можуть виникати певні сумнів, є незаперечні ознаки того, що ваші стосунки закінчилися.

• Секс не є задовільним або у вас немає сексу взагалі.
• Немає спілкування.
• Це вороже середовище.
• Є недовіра.
• Відсутній інтерес.

Ми всі заслуговуємо на те, щоб бути щасливими, і ці ознаки показують, що ми нещасні і що щось має змінитися. Ви повинні сприймати розставання як можливість навчитися жити самостійно.

Подекуди внутрішній голос говорить нам, що настав час покласти кінець. Якщо це так, то вам варто відпустити, пробачити, якщо необхідно, і рухатися далі. Якщо ви не знаєте, як впоратися з цією ситуацією, зверніться за допомогою – це найкраще, що ви можете зробити.

Чому нещасна пара залишається разом? Чому ми не закінчуємо стосунки, коли вони явно невдалі?

Це відбувається через звички, через страх втрати, через соціальне середовище… Є нескінченні причини, чому люди не закінчують невдалі стосунки, коли треба це зробити.

Ви можете приховувати свої проблеми так, наче нічого не відбувається, але перегорнути цю сторінку вашого життя – це найкраще, що ви можете зробити. Це не дуже романтично, але іноді краще дослухатися розуму аніж серця.