Чому не варто робити обрізання малюку
Коли ви народжуєте хлопчика, є багато різних думок щодо питання: чи треба робити обрізання і що робити з крайньою плоттю статевого члена. Педіатри не завжди погоджуються: є ті, хто вважає за необхідне обрізати крайню плоть за допомогою медичної процедури. Але є й ті, хто вважає, що потрібно почекати, щоб вона природно просто відпала.
Для матерів це серйозне питання. Вони можуть вирішити обрізати крайню плоть при народженні або вони можуть вирішити почекати, поки це станеться природно.
Однак для будь-якої матері це тема, яка викликає велике занепокоєння через велику кількість розбіжностей у думках матерів та лікарів.
У цій статті ми розглянемо цю проблему.
Дитячий пеніс
Головка статевого члена захищена крайньою плоттю.
У новонародженого вона прикріплена до головки та її неможливо видалити. Це відоме як адгезія препуціального типу. Дитина росте, і крайня плоть відокремлюється і залишає головку.
Препуціальні спайки утворюються між шкірою крайньої плоті та слизовою оболонкою головки. Вони запобігають зниженню шкіри. Це захисні механізми організму для захисту пеніса від інфекції. З часом вони зникнуть через 3-4 роки.Читайте також: Як правильно купати новонародженого
Чи потрібно робити дитині обрізання?
До недавнього часу педіатри рекомендували видаляти крайню плоть швидко й одночасно, коли дитині було близько 3-4 місяців. Деякі з них відправляли дітей до уролога для виконання цієї процедури.
При невеликій місцевій анестезії лікар переміщує крайню плоть. Це може бути болісним для дитини й викликати багато кровотечі. Крім того, різке видалення крайньої плоті може також викликати труднощі з загоєнням.
Сьогодні педіатри частіше рекомендують поступово опускати шкіру статевого члена, дуже м’яко і під час ванни. Є лише кілька випадків, коли діти у віці трьох років все ще мали оригінальні спайки.У цих випадках педіатр або уролог навчають батьків, як м’яко опускати шкіру за допомогою мазі або крему з кортикостероїдами. Однак також може знадобитися обрізання, якщо ця техніка не працює.
Поважайте розвиток дитини
Цілком нормально мати прикріплену до головки крайню плоть при народженні. У дуже рідкісних випадках пеніс може бути втягнутий при народженні.
Препуціальні спайки зазвичай зникають у віці від трьох до чотирьох років, хоча деякі з них можуть триматися до п’яти років.
Дитина, як правило, припиняє носити підгузки у віці близько двох років. Потім дитина починає досліджувати своє тіло. Вона сама може почати опускати крайню плоть, яка стає тоншою і гнучкішою.
Якщо ваш педіатр рекомендує від’єднати крайню плоть, щойно дитина достатньо підросте, варто пам’ятати, що це хвороблива процедура для дитини, яка має сумнівні переваги.
Можливо, вас зацікавить: У чому різниця між однояйцевими та різнояйцевими близнюками?
Остаточні міркування щодо обрізання
Батьки-початківці легко довіряють думкам фахівців. Думка лікаря є цінною і має багато переваг. Однак, ви також повинні бути добре поінформовані про ці процедури, щоб поважати природні зміни вашої дитини.
Фімоз не може бути діагностований до трьох років. Не поспішайте, щоб розглянути оцінку лікарем будь-яких спайок. Не бійтеся поговорити з іншим фахівцем, якщо вам це потрібно.
Якщо крайня плоть не знизилася у 5-6 років, може знадобитися операція. Залежно від того, наскільки стан важкий, ви можете навіть почекати з обрізанням. Не обирайте обрізання, якщо воно не потрібне.
- Gracia Romero J, González Ruiz Y. (2017). El pediatra ante los procesos más frecuentes de Urología pediátrica. En: AEPap (ed.). Curso de Actualización Pediatría 2017. Madrid: Lúa Ediciones 3.0; 2017. p. 183-94. [En línea] Disponible en: https://www.aepap.org/sites/default/files/183-194_urologia_pediatrica.pdf
- Bermúdez, Á. M. T. (2016). El prepucio en pediatría. Revista Cubana de Urología, 5(2). https://www.medigraphic.com/pdfs/revcuburol/rcu-2016/rcu162e.pdf
- Varela, B. (2001). ¿ Cuál debe ser el manejo del niño con estrechez prepucial?. Revista chilena de pediatría, 72(4), 354-355. https://scielo.conicyt.cl/scielo.php?pid=S0370-41062001000400012&script=sci_arttext&tlng=e
- Ginarte, G. M., Domínguez, E. G., & Pérez, J. J. M. (2009). FÍMOSIS. REVISIÓN BIBLIOGRÁFICA. 2008. MULTIMED, 13(2). http://www.revmultimed.sld.cu/index.php/mtm/article/view/1703/1804