Усі ми народжуємося з крилами, але іноді життя забирає їх у нас
Усі, хто приходять у цей світ мають крила. Діти мають невинний погляд на життя та чисте серце і розум, сповнений мрій та цілей, яких легко досягти у дорослому віці.
Досягаєте ви їх чи ні, залежить від різних речей: вашого настрою, сили, мотивації, підтримки, правильного особистого або соціального контексту.
Безумовно, це нелегко. Народитися з крилами та пронести їх через усе життя – це непросте завдання.
Кожне розчарування, навіть перешкода на дорозі або зрада можуть зірвати з крил пір’я, поки, зрештою, людина не здасться та не втратить сили, які надихали її на досягнення мрій.
Одне варто запам’ятати, що діти ніколи не повинні втрачати крила. Вони повинні насолоджуватись тими часами, коли віриться у те, що будь-яка мрія є досяжною.
Запрошуємо вас подумати над цим.
Народжений з крилами, аби досягати мрії
Мозок дитини має виняткову якість, яка допомагає їм пройти увесь шлях дитинства та юності.
Ця унікальна якість – це тяга до пізнання або нейропластичність. Саме дітей необхідно спонукати до максимального розвитку їхніх можливостей, щоб вони мали змогу зростати та розпускати крила для польоту.
Існує думка, що люди, які обрізають дітям крила, частіше за все є членами родини, а також сучасною системою освіти.
Розгляньмо детальніше це питання.
Також читайте:
Живіть у теперішньому, а не в минулому
Сім’ї, що надихають дітей, на противагу сім’ям, що позбавляють дітей шансів на успіх
Напевно, вам відомо про демократичну освіту та диктаторську. Це дві різні системи, у яких діти накопичують певний набір цінностей, які у подальшому вплинуть на їхнє дорослішання.
- Сім’ї, у яких поважають емоції, потреби і мрії дітей, пропонують їм сімейний захист та безпеку, шляхом визнання та поваги до дітей, шляхом відкритих дверей, коли діти мають можливість досягти всього, чого бажають. Звичайно, це все відбувається під пильним наглядом дорослих.
- Сім’ї, де воля дитини придушується, переслідують життєвий план виховання молодшого члена родини, який повинен вписуватись у поставлені рамки.
Такі сім’ї не переймаються переживаннями та думками дитини або їхніми потребами в отриманні дитячого задоволення. Вони тимчасово “відтинають” їхні крила, вважаючи дитячі мрії “нісенітницею,” а потім спрямовують нащадка на досягнення конкретніших життєвих цілей.
Якщо вас теж виховувати та навчали у такий спосіб у дитячому або підлітковому віці, ви, можливо, відчували певну обмеженість у житті, неспроможність досягти мрії.
Нові крила замість втрачених
Крила ніколи не зникають повністю. Після закінчення етапу дитинства або підліткового віку будуть нові можливості для тих, хто хоче покладатися на самих себе і вірить у своє право на щастя.
- Крила продовжуватимуть рости із кожною новою мрією, з кожним кроком, який робитимите із безпекою та надією на те, що заслуговуєте на краще.
- Для того, аби травмовані крила загоїлись, перш за все, потрібно з’ясувати, чи люди, які вас оточують, допомагають вам злетіти чи стримують вас від польотів.
- Складні eмоційні стосунки, член родини, який вас контролює, або декілька друзів, які дбають про їхні власні інтереси, а не про загальне благо, значною мірою знижують нашу самооцінку.
- Ставте себе на перше місце. Переконайте себе, що за своє щастя варто боротись.
- Якщо біля вас є людина, яка хоче зірвати пір’я з ваших крил, аби зупинити політ, перегляньте ситуацію і оцініть, чи це варте зусиль. Настав час приймати рішення.
Також важливо пам’ятати про досить важливу річ. Іноді для того, аби крила виросли знову, немає іншого вибору, як «злетіти», і це те, що ви повинні зробити самотужки.
Також читайте “Кольори і їхній вплив на ваші самопочуття“
- Якщо набратись сміливості злетіти, людина робить крок на зустріч змінам. Це може бути зміна оточення, друзів або навіть ставлення до життя.
- Зробивши перший крок у бік змін, ви почуваєтесь вільнішими, без усього того отруйного багажу або камінчиків у взутті.
- Внутрішній спокій дуже приємний та корисний, щойно ви це зрозумієте, ваші крила виростуть знову.
Крила готові нести вас на зустріч мріям.
- Arias Montoya, L., Portilla de Arias, L.M. y Villa Montoya, C.L. El desarrollo personal en el proceso de crecimiento individual. Scientia Et Technica, 2008; 14(40): 117-119.
- Dongil Collado, E. y Cano Vindel, A. Desarrollo Personal y Bienestar. [Internet]. Sociedad Española para el Estudio de la Ansiedad y el Estrés. 2014. Disponible en: http://www.bemocion.mscbs.gob.es/comoEncontrarmeMejor/guiasAutoayuda/docs/guia_desarrollo_personal_y_bienestar.pdf
- Mikulic, I.M., Muiños, R. y Crespi, M. Crecimiento personal, necesidad de trascendencia, redes sociales y ambiente: análisis de la calidad de vida percibida en diferentes sucesos estresantes desde un enfoque integrativo y ecológico. Facultad de Psicología. Universidad de Buenos Aires, 2006; 14: 277 – 285.
