Як працює система винагород у мозку?
Система винагород – ще один цікавий і складний аспект нашого мозку. Це механізм, який дає людям змогу сприймати певні ситуації із задоволенням. Насправді це спосіб адаптації та покращення виживання.
Це пов’язано з тим, що коли ви пов’язуєте приємні відчуття з дією, ви стимулюєте навчання. Наприклад, система винагород приписує задоволення сексу, що змушує людей хотіти зайнятися ним ще раз. Таким чином, забезпечується виживання виду.
У цьому ланцюзі задіяно багато ділянок мозку. Тому його вивчення досить складне і багатофакторне. Крім того, система винагород мозку працює не тільки з основними видами діяльності, такими як їжа чи секс.
Вона має досить важливе значення. Вона навіть пов’язана з наркоманією або корисною діяльністю, наприклад, заняттями спортом. Через її важливість у цій статті ми вирішили пояснити основи системи винагород мозку.
Структури, які беруть участь у системі винагороди мозку
Система винагород розташована в мозку. Насправді вона не знаходиться в одній конкретній ділянці мозку. Як і більшість його функцій, вона розподілена в різних ділянках, які з’єднані між собою, утворюючи ланцюг.Наш мозок піддається аналізу та вивченню, однак експерти знають, що деякі ділянки задіяні в цій системі винагород:
- вентральна тегментальна зона
- ядро акумен, яке входить до складу базальних гангліїв
- гіпоталамус і гіпокамп
- амігдала
- префронтальна кора
- бліда куля
- гіпофіз
Підсумовуючи це в двох словах, можна сказати, що більша частина системи винагороди розташована в ланцюзі, який називається мезолімбічним шляхом. Дофамін – це речовина, яка дозволяє цьому ланцюгу активуватися.
Які ситуації активують систему винагород?
Як ми вже згадували, система винагород насправді є адаптивною функцією. Отже, це пов’язано з основними потребами, які дають нам змогу виживати індивідуально та як вид.
По-перше, вона відповідає за такі аспекти, як їжа, пиття чи сексуальні стосунки. Смак їжі доставляє нам задоволення, як і гамування спраги або секс. Таким чином, це стимулює навчання і повторення цих дій.
Однак це не єдині функції, які мотивують цю систему. Наприклад, ви можете відчути задоволення від ігор, спорту та, звичайно, наркотиків. Багато досліджень показали, що кокаїн, серед інших речовин, також активує цей ланцюг.
Неминуче це може змусити вас задуматися про ризики системи винагород мозку. Залежність є негативною частиною цього чудового механізму адаптації.
Можливо, вас зацікавить ця стаття:Номофобія: як розпізнати залежність від мобільного телефону
Як наркотики впливають на цю систему?
Перш за все, вживання наркотиків, таких як кокаїн або героїн, є добровільним. Зазвичай це результат допитливості або образу, який суспільство створює довкола цією речовини. Однак навіть однократне використання наркотику активує систему винагород у мозку. Це генерує інтенсивне відчуття задоволення, яке мимоволі викликає бажання знову використати цей наркотик.
У випадках сильної залежності система винагород може змінитися. Наприклад, люди, які залежні від героїну, майже не відчувають задоволення від інших видів діяльності, які не пов’язані з прийомом цієї речовини. Іншими словами, їх не задовольняє щось інше.
Однак важливо знати, що причиною цього є не лише речовини. Є також багато інших залежностей, таких як компульсивні азартні ігри. Зрештою, результат майже той самий.
Ця стаття може вас зацікавити: Як дізнатися, чи ваша дитина вживає наркотики
Висновок
Система винагород у мозку – надзвичайно складний механізм. Вона дала змогу адаптуватися і вижити як окремим особинам, так і цілому виду. Однак вона має і негативні аспекти, серед яких, зокрема, залежність.
-
Urigüen, L., & Callado, L. F. (2010). Cocaína y cerebro. Trastornos Adictivos, 12(4), 129-134.
-
Razón Hernández, K. C., Rodríguez Serrano, L. M., & León Jacinto, U. (2018). Neurobiología del sistema de recompensa en las conductas adictivas: consumo de alcohol. Revista Electrónica de Psicología Iztacala, 20(4).
-
Méndez Díaz, M., Ruiz Contreras, A. E., Gómez, B. P., Romano, A., Caynas, S., & Prospéro García, O. (2010). El cerebro y las drogas, sus mecanismos neurobiológicos. Salud mental, 33(5), 451-456.