Хронічна гикавка: причини, лікування та наслідки

Хронічна гикавка може впливати на всі аспекти життя людини, зокрема особисті стосунки та звички сну. Ми розповімо вам більше в цій статті.

Ми всі знаємо, що таке гикавка, і всі ми колись її мали. Це низка мимовільних скорочень діафрагми. Це призводить до того, що голосові зв’язки закриваються, видаючи характерний кумедний шум. Однак хронічна гикавка – це взагалі не смішно.

Хронічна гикавка – рідкісне захворювання. Насправді, за оцінками експертів, лише 1 із 100 000 жителів страждає на цей стан, внаслідок якого спостерігається скорочення діафрагми, яке триває понад 48 годин.

Хронічна гикавка може бути ознакою іншої хвороби, тому лікування може бути важким без попереднього усунення основної причини. У цій статті ми розповімо вам усе, що вам потрібно знати про цю проблему.

Які причини появи хронічної гикавки?

Як ми вже згадували, хронічна гикавка – це гикавка, яка триває кілька днів або навіть тижнів. У пацієнтів чергуються періоди з гикавкою і без неї. Однак у більшості випадків напади гикавки трапляються кілька разів на місяць.

Ця патологія, як правило, є наслідком іншого розладу в травному тракті. Найчастіше він знаходиться в стравоході та шлунку. Ці два органи найбільше контактують з діафрагмою. Зокрема, експерти вважають, що езофагіт від шлунково-стравохідного рефлюксу є одним з основних чинників, що викликають хронічну гикавку.

Езофагіт від шлунково-стравохідного рефлюксу – це хвороба, пов’язана з пошкодженням стравоходу. Цей розлад є наслідком потрапляння кислоти зі шлунка вгору та ерозії стінок стравохідної трубки. Є багато чинників, що впливають на шлунково-стравохідний рефлюкс, наприклад, їжа, тютюн та гарячі страви.

Хоча хронічна гикавка може бути наслідком низки різних причин, чоловіки схильні до цього стану більше, ніж жінки. Здається, стрес і тривога також можуть бути причиною.

Інші причини хронічної гикавки

Оскільки хронічна гикавка складається з мимовільних скорочень діафрагми, важливо пам’ятати, що будь-яке пошкодження нерва, яке впливає на цей м’яз, може спричинити такий стан. По-перше, це може бути наслідком травми головного мозку в ділянці, яка викликає рефлекс.

Найчастішими захворюваннями, які пошкоджують мимовільні рухові нерви, є менінгіт та розсіяний склероз. Експерти також помітили, що хронічна гикавка може бути симптомом пухлини мозку або наслідками порушення мозкового кровообігу або інсульту.

Ураження нервів, що спрямовують імпульси до діафрагми, також може бути пусковим механізмом. Ці нерви, які називають діафрагмальними, пов’язують центральну нервову систему з черевним м’язом. Частина його траєкторії проходить через шию і грудну клітку. Тому важливо виключити патології в цій ділянці.

Нарешті, важливо зазначити, що хронічна гикавка може бути побічним ефектом деяких ліків. Вона також може виникати після наркозу або хірургічних втручань. Алкоголіки та ті, хто залежать від седативних препаратів, також можуть страждати цим захворюванням.

Чи є спосіб лікування хронічної гикавки?

Лікування цієї патології ґрунтується на усуненні основних тригерів, що її спричиняють. Іншими словами, якщо причиною є шлунково-стравохідний рефлюкс, то найважливішим кроком буде лікування цієї хвороби. Тому лікарі можуть рекомендувати антацидні засоби для регулювання рН шлунка.

Однак експерти також виявили переваги деяких ліків, які можна використовувати для лікування цього захворювання. Хлорпромазин та метоклопрамід – фармацевтичні препарати, які безпосередньо лікують хронічну гикавку. Перший – антипсихотичний препарат, а другий використовують для зняття нудоти.

Якщо нічого з вищезазначеного не діє, лікарі можуть розглянути доцільність хірургічних методів лікування хронічної гикавки. Хірургічне втручання передбачає блокування діафрагмального нерва з метою скерування нервового імпульсу, що стискає діафрагму.

Найбільша проблема з хронічною гикавкою

Важливо пам’ятати, що хронічна гикавка не дає людині нормально жити. Вона впливає на всі аспекти життя людини, навіть не дає спати. Тому, коли справа стосується лікування, важливо також надати психологічну підтримку.

Ми говоримо не про класичну гикавку, яка триває деякий час, а потім зникає. Люди з хронічною гикавкою можуть переживати напади, які тривають по кілька днів. Тому вони повинні пристосувати своє життя до цього стану і попросити підтримки та допомоги у оточення.