Чоловік робить “тимчасові татуювання”, щоб підбадьорити хворих дітей

· Жовтень 25, 2016
Чорнило, яке використовують для цих татуювань, нетоксичне, і його можна просто змити. Але впевненість і сила, які вони дають хворим дітям, тривають набагато довше.

Наносити ці татуювання на шкіру не боляче. Вони змиваються, коли діти приймають душ, але вони дають їм силу.

Щойно вони вигравірувані на шкірі, хлопчики й дівчатка стають “крутими”, вони посміхаються і насолоджуються новим поглядом на життя крізь інший об’єктив, який є оригінальним, сміливим і захопливим.

Це того варто, якщо викликає усмішку хворої дитини, і художник з Нової Зеландії це розуміє.

Татуювання на шкірі підвищують впевненість хворих дітей

Для молодого художника Бенджаміна Ллойда татуювання – це не що інше, як приклад особистих досягнень.

Коли він був дитиною, він серйозно обгорів, внаслідок чого частина його руки була деформована. Це перетворило його шкільні роки на пекло.

Читайте також: Що трапляється з людьми, яких не любили в дитинстві

Більшість його однокласників сміялася над ним через “деформовану і зморшкувату” руку. Це позначилося на його дитинстві й частині юності. Але коли він подорослішав, і у нього з’явилася така можливість, він не побоявся набити татуювання.

Його життя змінилося відразу. За допомогою простого малюнку всі його сили, впевненість і мотивація раптово зросли настільки, що він відразу ж знайшов свою мету в житті: робити татуювання, створювати картини на шкірі інших людей, бачити в інших ті ж трансформації, яких він сам зазнав.

майстер тату та хлопчик

Смерть приходить в наше життя, іноді коли ми  найменше цього очікуємо. Кілька років тому йому довелося пережити смерть свого пасинка. Хлопчик був трохи старше 7 років.

Одразу у нього виникла ідея ходити в лікарні, щоб робити татуювання хворим дітям.

У той час у нього були сумніви. Він не знав, чи буде це нормально сприйнято, адже, як правило, деякі люди навіть сьогодні негативно ставляться до татуювань.

Але він добре знав, що щось настільки просте, як татуювання на руці дитини, може принести щастя і надію.

Соціальні мережі

Для того, щоб з’ясувати, чи сприймуть люди образ дитини з татуюванням, він провів експеримент. Він зробив татуюванням дітям і розмістив зображення на Facebook.

Він підписав, що якщо отримає 500 лайків, то піде в лікарню і зробить те саме з хворими дітьми, які страждають на рак, якщо вони цього захочуть.

Наступного дня він був абсолютно шокований, коли побачив, що у нього більше ніж 400 тис. лайків.

Було ясно, що він повинен це зробити. Бенджамін Ллойд зробив спеціальний аерограф для створення татуювання за трохи більше, ніж 9 хвилин.

Він використовує нетоксичне чорнило, яке швидко змивається. Має певні трафарети, які діти самі вибирають, а результати роботи дивовижні й емоційні.

тату мастер робить хлопчику татуювання

Фотографії цих татуйованих дітей скаламутили Інтернет. З тих пір Бенджамін Ллойд не припиняє відвідувати лікарні, щоб організувати кумедні художні сеанси з аерографом.

Дізнатись більше: 6 кроків, щоб вилікувати емоційні шрами дитинства

Родини дуже вдячні, тому що будь-яка діяльність за межами норми в лікарні – це велике благо саме по собі, особливо для дітей, які проходять клінічні процедури та проводять довгі години під крапельницями та моніторами.

  • Лікарі засвідчили, що чорнило не має жодного токсичного ефекту. Єдиний ефект, який воно створює, – це усмішки та загострене почуття впевненості в собі.
  • Бенджамін дає дитині своє намисто на час нанесення татуювання і розповідає про кількох дітей, які досягли успіхів у боротьбі з раком.
  • Цей молодий художник приносить надію, силу і мужність. Коли діти дивляться в дзеркало і бачать, що їхня шкіра розфарбована трояндами, черепами й фантастичними істотами, що обіймають їхні тіла, вони почуваються захищеними щитом енергії та сили.

За словами батьків, це видовищно. Проблема тільки в тому, що вони потім не хочуть митися!

  • Woolgar B., La Riviere S. (2002). Why Brownsea? The Beginnings of Scouting. Brownsea Island Scout and Guide Management Committee.
  • O'Reilly M., Dogra N., Ronzoni Pablo D. (2013). Research with Children: Theory and Practice. SAGE.