Село, у якому ніхто не хворіє на рак

Село, у якому ніхто не хворіє на рак

Сьогодні рак, без сумніву, є однією з найбільших проблем у суспільстві. Наука та медицина вже давно намагаються зрозуміти його механізми, щоб не лише запобігти захворюванню, а й винайти інші способи лікування, які б допомогли пацієнтам.

Якщо б ми сказали вам, що є певна частина населення,  яким не страшне слово “рак”, то ви б, мабуть, нам не повірили.  

Тим не менш, це правда, і в сьогоднішній статті ми хочемо розповісти вам про одне дивовижне й особливе місце – долину Вілкабамба в провінції Лоха, Еквадор. Саме там знаходиться село, у якому люди не хворіють на рак.

Село, в якому не хворіють на рак

Для того, щоб ви трохи краще розуміли особливість цього неймовірного місця, важливо розказати докладніше про певний генетичний розлад: синдром Ларона.

Синдром Ларона – це рідкісне спадкове захворювання, яке спричиняє проблеми з ростом. Однак крім того, воно дає 100% імунітет від раку та діабету. 

Дізнаймося про це більше.

Синдром Ларона: 350 людей в усьому світі

Синдром Ларона вперше виявив ізраїльський лікар Ларон Цві на початку 50-х років минулого століття. Його зацікавила група пацієнтів, які жили в невеличкому селі в провінції й усі були дуже маленького розміру.

Попри на цей розлад, загальний стан їхнього здоров’я був просто чудовий: вони їли все, що заманеться, і ніколи не хворіли на діабет, крім того, жоден із предків цих людей не мав раку.

У 2001 років, після понад 30 років досліджень, Ларон Цві опублікував свої перші висновки про механізми цього цікавого синдрому. Якщо підсумувати, то ось основні результати:

• синдром Ларона мають 350 людей у всьому світі. Більшість із них проживає в долині Вілкабамба в провінції Лоха, Еквадор. Решта живе в Ізраїлі та деяких країнах Середземномор’я;
• люди з цим генетичним розладом дуже маленькі на зріст: вони рідко виростають вищими ніж 90 см;
• крім того, вони мають спільні фізіогномічні риси;
• синдром Ларона виникає через нестачу гормонів росту.

Хоча організм виробляє достатньо гормону росту, нестача іншого гормону (IGF-1 або ІФР), який тісно взаємопов’язаний з інсуліном, не дає гормону росту рівномірно засвоюватися у всьому тілі.

• Цей синдром передається лише тоді, коли і батько, і мати є носіями відповідного гену.

Синдром Ларона – гарантія від раку та діабету

Люди з таким генетичним розладом можуть мати нормальне життя. Попри їхній маленький ріст, вони не страждають від захворювань чи фізичних проблем.

Ефект настільки сильний, що багато лікарів дивуються, як ці люди, більшість з яких дотримується неправильного раціону харчування з високим вмістом жиру, цукру та смаженого, ніколи не хворіють на діабет і рак.

З моменту відкриття синдрому Ларона ще жодній людині не діагностували ці захворювання. Ось можливі причини:

• секрет полягає в роботі печінки та гормоні, який сповільнює вироблення гормону росту;
• ІФР-1 важливий не лише для дітей, які ростуть, а й у зрілому віці, адже він далі сприяє поділу клітин (що в перспективі може зупинити поширення раку);
• люди із синдромом Ларона мають підвищену чутливість до інсуліну, що рятує їх від розвитку діабету й інших захворювань, пов’язаних із метаболізмом);
• найпроблемніший період для таких людей – це дитинство, адже вони не розвиваються так, як мали б;
• утім, щойно вони досягають зрілості, дефіцит гормону ІФР стає чудовим захистом від двох найпоширеніших на даний момент захворювань – раку та діабету.

Виклик для науки та надія для людей із синдромом Ларона

Хоча люди із синдромом Ларона ніколи не хворіють на рак і діабет, їхні життя не такі вже й щасливі, як може здаватися на перший погляд.

Історики вважають, що мешканці Вілкабамби можуть бути нащадками іспанських євреїв-сефардів, які навернулися в християнство та емігрували в Південну Америку в шістнадцятому столітті.

Так чи інакше, їм завжди доводилося стикатися з насмішками та  нести на собі соціальне клеймо “іншості”.

Сьогодні науковці намагаються відкрити механізм дії цього гормону, щоб надалі можна було його імітувати. Це відкриє шлях до створення революційних ліків для сповільнення раку.

Зараз експерименти проводять лише в лабораторіях.

Тим часом з’явилася надія і для хворих на синдром Ларона. Коли дитині діагностують цей розлад, їй можна вводити синтетичну форму гормону ІФР-1. Проблема лише в ціні: 20 000 доларів на рік.

Небагато людей можуть собі це дозволити. На щастя, на цих людей із села, де ніхто не хворіє на рак, чекає велике майбутнє. Цілком можливо, що ліки проти раку винайдуть вже зовсім скоро.