Як жити, якщо у вас мізофонія?

Мізофонія може сильно мучити людину, якщо не розробити належних стратегій подолання ситуації. Цю рідкісну проблему офіційно навіть не визнають хворобою.

Мізофонія – один із тих станів, який залишається непомітним майже для всіх. Люди, у яких мізофонія, живуть під тортурами через незначні шуми, які більшість інших людей навіть не помічає. Наприклад, звук жування гумки, гуркіт дощу, шурхіт олівця на папері.

Ще гірше те, що багато лікарів ігнорують скарги тих, хто страждає на мізофонію. Як правило, вони діагностують їм маніакальні, біполярні або шизофренічні розлади.

Жити з мізофонією – це чималий подвиг. Пацієнтам доводиться не тільки стикатися зі стражданнями в умовах постійних нестерпних подразників. Вони також повинні зіткнутися з загальним нерозумінням проблеми. Ба більше, наразі немає жодного лікування цієї виборчої гіперчутливості до звуків.

Що таке мізофонія?

Термін мізофонія буквально означає “ненависть до шуму”. Це стосується розладу, при якому люди виражають непропорційне неприйняття повсякденних шумів. Її визначають як патологічну форму акустичної чутливості.

Коли люди з цим розладом чують певні звуки, вони відчувають роздратування і бажання кричати або битися. Такі шуми, як звуки дихання, можуть викликати почуття люті, тривоги та паніки.

Не всі люди з мізофонією чутливі до тих самих звуків. Найпоширеніші тригери пов’язані з їжею – жуванням, ковтанням тощо. Однак такі неприємні звуки, як скрип стільця або постукування пальцями, також можуть бути тригерами.

Причини та симптоми мізофонії

Мізофонія була визнана медичною проблемою лише в 90-х роках. Однак наукова спільнота ще не завжди сприймає її як хворобу. Сьогодні є небагато компетентних лікарів, які беруться за діагностику мізофонії.

Здається, все вказує на те, що люди страждають на цей розлад через неврологічну проблему. Згідно з наявними дослідженнями, у цих пацієнтів виявляють незвичну активність у передній частині острівцевої кори. Експерти вважають, що тут наявна аномалія в обробці емоцій, спричинених сприйняттям.

Ця проблема вказана як симптом, а не як клінічний стан сам по собі. Як правило, вона проявляється в дитинстві, але бувають випадки мізофонії, що виникають і в подальшому житті. Окрім надзвичайної селективної чутливості до звуку та тривоги, яку це викликає, немає інших видимих ​​проявів цього стану.

Немає і конкретних тестів для визначення, чи страждає людина на мізофонію чи ні. Швидше, діагностика зазвичай є результатом спостереження за реакцією людини на певні звуки. Хоча багато людей можуть відчувати неприязнь до певних звуків, ті, хто живе з мізофонією, виявляють непропорційні реакції.

Як жити з мізофонією?

Ситуація може дуже втомлювати та не давати людині працювати поза домом, оскільки це створює постійний шум. Неможливість усунути такі звуки, як клацання по клавіатурі комп’ютера або чуже дихання, обмежує шанси людини на соціальну інтеграцію.

Ті, хто живе з мізофонією, іноді вирішують постійно користуватися навушниками та слухати музику, оскільки більшість не має відрази до мелодійного звучання. Це дає їм змогу дистанціюватися від шумів у своєму оточенні. Таким же чином люди можуть використовувати вушні затички, навушники або шоломи, які поглинають шуми.

Чи можна щось зробити?

Наразі немає лікування мізофонії, але щодо цього питання проводиться кілька досліджень.

Тим часом пацієнтам необхідно попрацювати над розвитком адаптивної поведінки. Іншими словами, знайти стратегії, які запобігають необхідності соціальної ізоляції. У цих випадках особливо корисна психотерапія.

Методи розслаблення та медитації також можуть стати в пригоді. Вони дають ефективні засоби для подолання тривоги, коли вона виникає. У будь-якому випадку, пацієнтам важливо поговорити зі своїми близькими друзями та родиною, щоб вони дізналися про цей стан і могли зрозуміти його.