Дитяча прив’язаність та її значення в дорослому житті

Жовтень 22, 2018
Здорова дитяча прив’язаність є основою для того, щоб діти стали психологічно здоровими дорослими. Інакше це може негативно позначитися на їхніх стосунках.

Дитяча прив’язаність – емоційний та поведінковий зв’язок, що встановлюється на ранніх етапах людського життя, що може визначати майбутні стосунки.

Читайте також: Любов до людини в стосунках: які помилки ми робимо

Однак в усьому має бути баланс, і це не є винятком.

Забагато прив’язаності, забагато розваг або забагато захисту можуть бути так само шкідливими, як відсутність обіймів, прихильності або уваги.

Дитяча прив’язаність є основною потребою

дитяча прив’язаність та її типи
Дитяча прив’язаність дає мозку дитини розвиватися природним і здоровим чином. Прив’язаність починає встановлювати певну динаміку стосунків та спілкування з іншими людьми.

Якщо батьки не думають про своїх дітей або відсторонюються від них, створюючи дисфункціональні стосунки, їхні діти будуть менш захищеними у своїх майбутніх стосунках.

Безпека в перші роки життя дуже важлива для того, щоб вміти будувати здорові стосунки, а не потрапляти в емоційну залежність, тому про це потрібно подумати.

Відкрийте для себе: Чому моя дитина не слухається

Наприклад, коли діти страждають від віддалення від своїх батьків на ранній стадії, вони можуть зациклитися на цьому.

У більшості випадків батьки можуть ігнорувати своїх дітей, оскільки вони вважають, що ті нічого не розуміють. Багато хто помилково вважає, що у маленьких дітей не може розвинутися тривога, пов’язана з їх особистими взаємодіями.

Типи дитячої прив’язаності

1. Безпечна прив’язаність

безпечна дитяча прив’язаність
При цьому типі прив’язаності батьки підходять до своїх дітей і задовольняють їхні емоційні потреби. Вони не ігнорують їх, вони демонструють їм любов і завжди шукають контакту.

Контакт не тільки означає поцілунки або обійми.

Іноді маленькі діти не реагують на такі жести, тому що не хочуть їх.

2. Тривожна або двозначна прив’язаність

нездорова дитяча прив’язаність

У цьому випадку батьки люблять дітей, але не знають, як це продемонструвати. Як наслідок, кількість контактів зменшується, вони не співпереживають своїм дітям. Таким чином, утворюється певна відстань.

Крім того, щось важливо пам’ятати, що в цьому типі прихильності завжди є негативне ставлення до дитини. Батьки часто вказують на все погане, але ігнорують хороше.

Це може привести до проблем із самооцінкою.

3. Тривожна та неконтактна прив’язаність

дитяча прив’язаність і самооцінка
У цьому випадку, очевидна відмова від дитини, і батьки можуть демонструвати дуже неприємну поведінку.

Прикладами цієї ситуації є невірні батьки, алкоголіки, батьки, які б’ють дитину, ігнорують її або сприймають як тягар.

Відмови, як і покарання, є дуже поширеними. Дитина зрозуміє, що її не приймають і не люблять. Це позначиться на стосунках пізніше в житті, в яких вони завжди будуть розчаровані.

4. Тривожна та неорганізована прив’язаність

Цей приклад дитячої прихильності описує знущання та маніпуляції в сім’ї, особливо між батьками.

Дитина стає дезорієнтованою, оскільки батьки маніпулюють нею. Це переходить у стосунки, засновані на страху та непорозумінні.

Це проявляється у пізніших стосунках, коли люди не знають, чого вони хочуть. Вони не навчилися любити, а натомість повсякчас проявляються маніпулювання та контроль.

Як бачите, дитяча прив’язаність є дуже важливою основою багатьох проблем, які виявляються у стосунках у дорослому житті.

Важливо розвивати здорові прихильності, тому що батьки є тими, з ким формуються перші соціальні зв’язки.

Баланс, як ми вже говорили вище, також відіграє ключову роль. І надлишок, і відсутність контактів та прихильності можуть мати дуже негативний вплив.

Найбільш важливим наслідком є ​​залежність від інших, пошук не лише прихильності, але й схвалення.

Не всі ми відчували безпечну прив’язаність у дитинстві, але добре те, що це можна виправити.

Ви можете навчитися вдосконалювати ті болісні стосунки, які є наслідком дитинства і впливають на ваш розвиток.

Simpson, J. A. (1990). Influence of Attachment Styles on Romantic Relationships. Journal of Personality and Social Psychology. https://doi.org/10.1037/0022-3514.59.5.971

VAN IJZENDOORN, M. H., SCHUENGEL, C., & BAKERMANS–KRANENBURG, M. J. (1999). Disorganized attachment in early childhood: Meta-analysis of precursors, concomitants, and sequelae. Development and Psychopathology. https://doi.org/10.1017/S0954579499002035

Zeanah, C. H. (1990). A Secure Base: Parent-Child Attachment and Healthy Human Development. The Journal of Nervous and Mental Disease. https://doi.org/10.1097/00005053-199001000-00017