Як відбувається діагностика дислексії

Діагностика дислексії - непросте завдання, оскільки немає конкретних методів візуалізації, що підтверджують патологію. Тоді як її діагностують? Читайте далі, щоб дізнатися.

Діагностика дислексії не така вже й проста, як можуть подумати деякі люди. Насправді це ретельний процес, який заслуговує на всю увагу. Експерти не люблять поспішати з визначенням розладу, оскільки це відкриває цілу низку можливих методів та підходів до лікування.

Якість життя людини з дислексією залежить від двох чинників. По-перше, від того, наскільки рано виявлено розлад. По-друге, від підтримки з боку оточення. Мультидисциплінарна терапія відіграє ключову роль в адаптації пацієнта до нормального соціального життя.

Що таке дислексія?

Перш ніж діагностувати дислексію, важливо її визначити. Коротко кажучи, це стосується порушення навчання (зокрема, читання та письма), яке виникає в дитинстві. Вона пов’язана з невідповідністю певним параметрам, які очікуються від дитини у кожному віці.

Цей розлад досить незвичний. У тих, хто страждає на це захворюванням, як правило, немає якоїсь проблеми, яка б його зумовлювала. Іншими словами, не виявлено фізичних чи психічних змін, які визначають складнощі з навчанням.

Дислексичній дитині дуже важко визначити кожну букву алфавіту та їх розрізнити. Звуки слів для них також досить дивні. Вони мають серйозні проблеми з визначенням того, що вони читають, аж до того, що змінюють, замінюють або навіть спотворюють склади. Коли вони бачать, наскільки їм важко інтерпретувати тексти, читання стає набагато повільнішим.

Деякі автори стверджують, що основна проблема тут полягає в неможливості розшифрувати повідомлення. У дітей-дислексиків не розвинулася здатність розуміти код, яким користуються інші. Як результат, вони не можуть збагнути належного значення слів, які вони вживають.

Діагностика дислексії: симптоми, на які потрібно вернути увагу

Діагностика дислексії складна, оскільки вона залежить від інтерпретації медичних працівників. На сьогодні немає повністю підтверджувальних тестів. З цієї причини особа має відповідати конкретним критеріям, щоб встановити наявність розладу. Погляньмо на ці критерії.

Труднощі з читанням

Вона міняє одну букву на іншу, міняє склади, плутає слова та звуки й читає дуже повільно. Закінчивши читати, вона може не знати, про що йдеться в тексті. Це пов’язано з тим, що звучання алфавіту не відповідає когнітивному значенню, вже виробленому в її свідомості.

Проблеми з письмом

Труднощі з читанням у дислексика, безумовно, впливають на здатність до письма. Коли людина з дислексією намагається викласти думки письмово, вона робить багато помилок. Наприклад, вона пропускає літери, змінює склади та не використовує (або неправильно використовує) розділові знаки.

У таких дітей дуже поганий синтаксис, оскільки їм бракує інструментів для самовираження. Здебільшого вона може написати лише каракулі. Безперечно, це доводить, наскільки складним є письмо для деяких з них.

Визначний інтелект

Нерідкі випадки, коли дислексики викликають у своїх вчителів цікавість через те, що вони мають такі хороші інтелектуальні здібності майже у всьому (крім мови). Розумової відсталості немає – насправді все навпаки. У багатьох сферах їх розвиток відповідає очікуваним параметрам.

Труднощі з лексичними завданнями

Школа є головним місцем виявлення дислексії. Там такі діти зазвичай виконують свої мовні завдання неправильно. Наприклад, коли вчитель просить вказати на великі літери або знайти слова, вони повністю губляться.

Нездатність впорядковувати та встановлювати послідовність іноді поширюється на математичні та геометричні області. Однак це буває не завжди. Наприклад, коли труднощі поширюються таким чином, дитина не може навчитися множити або називати по черзі дні тижня.

Змінена поведінка

Дислексію зазвичай підозрюють, коли діти, яким складно в школі, страждають від сильного стресу, що впливає на їхнє повсякденне життя. Сам факт затримки у порівнянні з розвитком своїх однолітків може завдати їм емоційної шкоди.

Окрім того, дорослі часто припускають, що проблеми дитини виникають внаслідок браку інтересу до навчання і навпаки. Поступово дитини з дислексією потрапляє в категорію поганого, повільного учня, з яким вчителі не повинні гаяти час, бо він все одно не навчиться.

Насправді деяким пацієнтам діагностують депресію ще до діагнозу дислексії. Можна з упевненістю сказати, що витрачений час на неправильний діагноз затримує професійну допомогу, яка їм насправді потрібна. Вони навіть приймають ліки, що відпускаються за рецептом, і зовсім не корисні для їх стану.

Хто відповідає за діагностику дислексії?

Оскільки немає додаткових методів діагностики, таких як МРТ або сканування головного мозку, цілком обґрунтовано ставити питання: хто ставить діагноз і як це роблять.

Що стосується порушень навчання, тут стануть в пригоді психологи, логопеди та нейропсихологи. За допомогою тестів та оцінок багатопрофільні групи можуть зібрати достатньо критеріїв, щоб дійти певного висновку.

Зрештою, лікарі мають підписати висновок, який засвідчує діагноз. Наступним кроком є ​​зобов’язання сім’ї та загального оточення пацієнта адаптувати процес набуття знань.

Якщо коротко, не соромтеся домовлятися про консультацію з психологом у вашій місцевій школі чи медичних центрах. Рання діагностика дислексії може повністю змінити подальший розвиток дитини.